Урок біології в 6 класі з елементами народознавства
Тема: «Без верби й калини нема України»
Мета.
Продовжити ознайомлення учнів із значенням рослин в житті людини та в природі;
познайомити з традиціями українського народу в ставленні до рослин, зокрема,
верби і калини; допомогти зрозуміти, чому деякі з рослин ставали символами
землі і краю. Виховувати любов до природи, розвивати в учнів інтерес до
вивчення біології, сприяти відродженню українських традицій і культури.
Обладнання: декорація
української хати, фрагмент тину з лози, господарські побутові предмети ,
виготовлені з лози: кошики, колиска, посуд та ін., прикраси, хатнє начиння ( до
печі ), гілочки калини з ягодами, верби, гербарні зразки різних порід верби,
лабораторні набори інструментів.
Технічні засоби:
комп’ютер, екран ( телевізор ).
Тип уроку: засвоєння нових знань і умінь.
ХІД УРОКУ
Епіграф:
«Міцна хай буде вся наша родина,
Своє коріння і плекаймо, й бережім,
Хай українська мова ніжна, солов’їна
Піднімется і зазвучить, як гімн.
А ми протягнем до ремесел руки
Відродим і традиції й пісні,
Мистецтв народних хай наука
Освятить наші душі, наші дні.»
(Б.Олійник)
Майже у всіх народів є
улюблені рослини – символи: у канадців, скажімо, клен, у росіян – берізка, а в
нас верба й калина. Правду каже прислів’я: «Без верби й калини нема України». І
ось сьогодні, продовжуючи тему «Пагін», ми присвятимо цей урок саме цим
рослинам і спробуємо зрозуміти, чому вони посіли таке значне місце в житті
українців, що аж стали символами української землі, чим прислужилися, що їх так
пошанобливо оспівано в українському красному письменстві та фольклорі.
Звучить мелодія пісні «Реве та
стогне Дніпр широкий». На фоні мелодії слова вчителя:
« Ой вербо, вербо зелена,
Спусти гіллячко додолу,
На зеленую діброву,
На червоную калину,
Де соловейко гніздце в’є,
А сивая зозуленька воркує…»
Навіть важко уявити традиційне українське село без цих одвічних супутників:
верби й калини. Вербником обсаджували дороги й городи, греблі та ставки, піщані
пагорби і береги річок, левади, чи видолинки, верболозом густо заліснювались плавні
й болота. Одне слово, верба кущувала скрізь, хоч на ній ніколи , як підмічено в
прислів’ї, не росли груші.
З п’ятисот видів верб, які
ростуть на нашій планеті, тридцять припадає на Україну. Серед найпоширеніших –
це такі, як верба біла, ламка, гостролиста, або шелюга, білолоз, попеляста (
вушката ) і розмаринолиста. На піску найбільше полюбляє рости пурпурова верба,
у лісах та на берегах водойм – верболіз, на узліссях – верба козяча ( таку
назву отримала тому, що часто кора і молоді пагони об’їдалися козами ). Росте
верба на Україні практично у всіх географічних природних зонах. Це невибагливе
до кліматичних умов дерево може прижитися як у болотистій місцевості, так і на
пісках, в лісі і в чистому полі. В нашій місцевості поширені верба біла та
верба прутовидна.
( Демонструє гербарні зразки.)
Виступи учнів з проектами:
1.
Верба біла. (Додаток 1)
2.
Верба прутовидна. (Додаток 2)
Слово учителя. «Здавна люди обіч гомінких доріг і шляхів, що з’єднували
села, висаджували верби. Їхня крона була надійною схованкою подорожнім од
палючого літнього сонця. Чи наглої зливи, стримувала баскі розшарпи вітрів і
буревіїв, оберігала путівці від снігових заметів. Та, проте, найбільше
прислужилася верба для річок. Годі, здається, знайти річку, біля якої не
сторожили б ці незрадливі охоронці. Розлоге й кучмасте гілля, нахилившись над
самісіньким лоном, покриває потік від спеки, оберігає численні джерельця, які
поять русло, од замулу та зсувів.
Всім вам відомі слова
великого Кобзаря:
« Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.»
Кому доводилося подорожувати Славутичем, той не міг не помітити численні
вербові зарості на берегах нашої найпотужнішої річки. Саме їм завдячує ріка в
цілісності своїх берегів. Міцно уп’явшись корінням у землю, верби стримували
своїм тілом зсуви , не дозволяли передчасно підточувати водою грунт, зупиняли
піскові заноси.
Нерідко можна спостерігати,
як вода, вимивши з-під коріння дерева пісок, хоче знести його у вир, але жилаве
пагіння знов вростає у землю, щоб протистояти стихії. Недарма кажуть: «Там, де
росте верба, житиме й річка.»
Будь-яке природне, або ж викопане людиною джерело в полі, чи при дорозі не
обходилося без верб, які захищали водойму від висихання, а коріння цямрували
(укріплювали) стінки від заносів та обвалів. Люди здавна помітили таку
взаємодію верби і води, а тому, ставки і копанки, греблі і загати обсаджували
цією рослиною.
Великих збитків завдавали і
завдають народному господарству піски. І тут незамінним помічником людини в
боротьбі з ерозією грунтів є верба.
(Розповідь учня. Проект «Верба проти
піску». Додаток 3)
Час од часу на
річках утворюються острівці та коси. Вербові колонії густо обживають пісковики,
стримуючи їх своїм корінням.» ( В. Скуратівський «Берегиня»). Приклади цього ми можемо часто спостерігати на нашій
річці Тетерів.
Отже, в природі, значення
верби дуже велике. А ще, якщо згадати, що суцвіття верби – це перші весняні
медоноси для щойно пробуджених бджіл, що спадаюче віття – пристанок і місце гніздування птаства, схованка для
звірят, зокрема, зайців, що цвіт верби – то є провісник весни, то і зовсім
стане ясно, що верба на нашій землі – значна персона.
А тепер давайте завітаємо на
подвір’я українського селянина, яке починається лозоплетним тином. Над криницею
похилився журавель, а трохи далі вербове корито, для водопою худоби. Збоку від оселі кошара з
верболозу, а в ній кліті та ясла з тієї ж таки лози. ( Демонструє ілюстрації, та малюнки, на яких зображене старовинне
українське подвір’я. )
На півдні України і в
Подніпров’ї оселі були в старовину здебільшого глинобитні, а каркасне
переплетіння (лісу) виготовляли з вербових дубців, а вже потім стіни обмазували
глиною ( тинькували).
-
Агов,
господарю! Чи пустите нас в свою оселю? ( Використовується
декорація сільської хати.)
А ось тут ми з вами бачимо теж лозові вироби: кошик,
хлібниця, колиска , декоративні прикраси і те ін.
Отже, верба в
житті українців мала і народногосподарське значення, та і по сьогодні вироби з
вербової лози не втратили свого застосування. Тільки народних умільців,
лозоплетів, все менше і менше. Але, при бажанні, це ремесло можна і
потрібно відродити, поки ще є в кого
повчитися. На щастя, в нашому селі є така майстриня, народний умілець Корякіна
Раїса Володимирівна. Вона виготовляє з кори дерев та вербової лози справжні
витвори мистецтва. Її вироби неодноразово експонувалися на різноманітних
виставках.
(Демонструю вироби.
)
Старі люди ще
пам’ятають вербові живоплоти. Верба дуже легко розмножується вегетативним способом – стебловими живцями.
Питання
до класу:
-
Що
таке стеблові живці?
-
Які
вам відомі рослини, що здатні розмножуватися живцями?
Ранньої весни
забивали один біля одного сирі кілочки з
верби і невдовзі на них з’являлися густі паростки. За рік – другий обійстя
обростало густим плетивом дерев.
Як тут не
згадати слова з відомої української пісні:
«На вгороді верба рясна,
Там стояла дівка класна…»
До речі, таке поетичне порівняння верби з дівчиною не
випадкове. Ранній цвіт пухнастих котиків милував спрагле за весняним теплом
око. «Зацвіла верба,- кажуть у народі, - прийшла весна.»
Верба – частий ритуальний символ українців. З приходом
весни прихорошені дівчата на леваді, співаючи веснянки, водили хороводи:
« Ой вербо, вербо зелена,
Спусти гіллячко додолу,
На зеленую діброву,
На червоную калину,
Де соловейко гніздце в’є,
А сивая зозуленька воркує…»
А малі діти гралися в «Довгої лози». ( Учні показують гру.)
А в Великодні свята вербі відводилось і до сьогодні
зберігається особливе місце. Свято Вербниці, або Вербної Неділі, було чи не
одним із найулюбленіших свят молоді. «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень»,
- так примовляли, шмагаючи один одного освяченими гілками верби. Це додавало,
за повір’ям, сил і здоров’я тим, кого торкалася освячена верба. Худоба, яку
заганяли такими гілками, ставала спокійною та слухняною.
Сьогодні до нас
завітали в гості наші односельчанки ( відрекомендовую).
Ці жінки – учасниці фольклорно–етнографічного колективу
при сільському Будинку культури. Головна мета цього колективу – відродження
української народної пісні і національної культури. Але перш ніж попросити вас
заспівати, я хочу запропонувати вам трішки розповісти про свято Вербниці, що
воно означає та що символізує і як святкували Вербну неділю в старовину ваші
предки.
( Розповіді
запрошених)
Дуже в багатьох піснях
оспівується верба. Часто вона є символом туги, журби за домівкою, рідним краєм.
Т.Г. Шевченко віз вербовий прутик в далеку рекрутчину, як символ Батьківщини.
Верба зайняла почесне місце у фольклорі.
( У виконанні запрошених учасників
«Берегині» звучить пісня «Ой вербо, вербо, де ти зросла?»)
На цьому можна було б і закінчити розповідь про вербу, якби не згадалися
слова пісні «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила».
А якщо і справді? Чому вони мають оспівуватись тільки в піснях. Чи не від
нас залежить, щоб шуміли верби біля гребель, ставків, обіч доріг? Хоч би для
того, щоб милувати наше око пухнастими котиками та рятувати влітку від палючих
променів сонця.
Практична робота «Живцювання
рослин». Учні виконують роботу на гілках верби за інструктивною карткою.
(Додаток 4)
А ось і ще одна рослина –
символ України – калина.
«Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина – дитина».
Так оспівував калину Т.Г.Шевченко.
В роки козацтва за часів Богдана Хмельницького калина була символом
боротьби українців за національну незалежність від шляхетської Польщі. Це
відображено в старовинній пісні «Гей у лузі червона калина.»
Калина по сьогодні присутня в
численних обрядах, особливо, у весільному. Коли випікали коровай, неодмінно
його прикрашали ягодами калини, чи цвітом. Калиновим цвітом вбирали молоду. З
калиною порівнювали дівочу красу. Пригадуєте пісню «Ой є в лісі калина…»
( Якщо дозволяє час, діти виконують
відому пісню.)
Ну а в народній медицині не було помічніших ліків од
застуди, як калиновий чай. Свіжі ягоди вживають при кашлі, захворюваннях серця,
для регулювання травлення, кров’яного тиску.
На нашій
планеті росте понад 200 видів калини. На Україні поширені лише 2 види: калина
звичайна і калина цілолиста. Ще порівняно недавно можна було побачити цілі калинові
гаї. Сьогодні ж залишилася лише поетична назва сіл Калинівка. Назви залишилися,
а калини мало стало. Забули люди, що найчистішим і найбентежнішим у світі є
спів сопілки з маминої калини.
Тож мені хотілося б, щоб ви, діти, якомога більше
дізналися про калину, її біологічні особливості, поширення, значення,
застосування, зібрали ці матеріали, щоб стати пропагандистами цієї прекрасної
рослини. Це і буде вашим домашнім завданням.
Хочеться, щоб ви зрозуміли, що в житті людини головним є
не красиві дефіцитні речі, не гроші, не тихий комфорт і високі посади, а та
велика духовна цінність, яку по краплинах творив наш народ і яку ми так часто
нерозумно розбазарюєм, те велике багатство, яке дарує нам природа, а ми його не
вмієм зберегти.
Звучить
пісня «Синові». Сл.В.Симоненко, муз. А.Пашкевича
(
аудіозапис).
Додаток 1
Верба біла
Це дерево 10 – 25 м заввишки з широкою округлою кроною.
Товстим стовбуром, вкритим тріщинуватою корою. Молоді пагони бурі з
шовковистими волосками.
Листки чергові, ланцетні, 5-15 см завдовжки, загострені,
з пилчастим краєм.
Квітки дрібні, одностатеві, зібрані в тичинкові та
маточкові сережки.
Плід – багатонасінна коробочка.
Цвіте в травні – червні.
Додаток 2
Верба прутовидна
Це високий кущ ( 5 – 10 м ) з прямостоячими гілками.
Молоді пагони опущені, листки лінійно – ланцетні, гострі, цілокраї, знизу шовковистоопушені.
Сережки товсті, пухнасті, майже сидячі. Їх ми називаємо
котиками.
Росте на берегах річок, озер. Цвіте у березні – квітні.
Заготовляється для лозоплетіння.
Додаток 3
Верба проти піску
Величезну кількість родючих земель поглинули піски своєю
ненажерливістю. Особливо, на півдні України та на Поліссі. Єдиним у давнину
рятівником від стихії були лозові зарості. Практично, жодне дерево не
витримувало суворого наступу пісковію. І тільки верба могла протистояти цьому
лихові.
Нею « обперізували» піщані кордони. Міцно вкоренившись у
грунті, лоза легко витримувала сухий клімат і безводдя, а гнучка деревина не
піддавалась буревіям. І понині вербу використовують для боротьби з ярами і
пісковіями.
Додаток 4
Практична робота
Тема. Вегетативне розмноження рослин стебловими
живцями
Мета. Закріпити теоретичні знання учнів про
вегетативне розмноження рослин.
Обладнання: стеблові
живці верби, горщики або ящики, заповнені землею, склянки з водою, вода для поливання.
Хід роботи
Завдання. Навчитися розмножувати рослини стебловими
живцями (об’єкти за вибором учителя).
1. Відокремте живці з підготовлених для живцювання
рослин. Це можуть бути листкові або стеблові живці (на розсуд учителя).
2. Стеблові живці мусять мати не менше трьох вузлів.
Якщо листки на живцях великі, їх треба зменшити (на двох нижніх вузлах листки
треба обрізати, а на верхньому — зменшити листок удвічі).
Стеблові живці висадіть у горщики чи ящики під кутом
45° на глибину двох вузлів, щільно притиснувши до них ґрунт із піском.
5. Висаджені
стеблові живці щедро полийте й поставте в тепле місце, захищене від
прямого потрапляння сонячного світла.
Спостерігайте за живцями, записуючи результати в
таблицю.
Результати спостережень за рослинами, розмноженими
вегетативно
Дата
|
Назва рослин
|
Що відбувається
|
Немає коментарів:
Дописати коментар