Тема: «Обжинки – свято хлібороба»
Мета: познайомити
учнів з обрядовим святом обжинків, його суттю, фольклорними особливостями,
значенням. Виховувати в дітей любов до праці, повагу до людей праці, шану до
хліба, повагу до свого українського народу, його культури і традицій .Залучати
дітей до відродження національної культури і традицій, фольклору українського
народу.
Обладнання:
1.Знаряддя праці хліборобів: серп, ціп, решето для просіювання зерна.
2.Декорація української хати.
3.Стіл з вишитою скатертиною, хліб на рушнику.
4.Український національний одяг.
5.Хлібні вироби.
6.Мультимедійні засоби навчання.
На
екрані проекція:
«Міцна
хай буде вся наша родина,
Своє
коріння і плекаймо й бережім,
Хай
українська мова ніжна, солов’їна
Підніметься
і зазвучить, як гімн
А ми
простягнем до ремесел руки
Відродим
і традиції й пісні
Мистецтв
народних хай наука
Освятить
наші душі й наші дні»
Епіграф
до уроку:
«Образу
хліба вклонімося,
Сиріч
– людині,
Високочолому
сіятелю землі,
Істинно,
люди, живемо не хлібом єдиним,
Істинно
так…коли маємо хліб на столі!»
(Б.Олійник)
(На фоні української мелодії)
Слова
учителя.За всіх часів і в
усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його
присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум,
продовжувала родовід, і навпаки, коли він зникав, - неодмінно приходило лихо.
Тяжко діставався людям хліб. Про це говорить незабутній
Тарас Шевченко:
«А я стою, похилившись, думаю – гадаю
Як то тяжко той насущний
Люди заробляють».
Може, тому в народі до нього ставилися з такою пошаною,
передавали цю любов своїм дітям і внукам.
Не одна легенда розповідає про хліборобську працю та шану
до землі.
Було те ще за кріпосного права. Один бідний чоловік все
життя прослужив у пана, щоб заробити якийсь клапоть землі. Якось власник
безкраїх земель позвав чоловіка в свої хороми: «Знай мою добрість – даю тобі
невеличку смужечку корчуватого перелісся. Оброби її, і буде тобі з чого жити».
Не думав і не гадав пан, що чоловік щось ладен вдіяти з
болотницею, адже крім верболозу й моху там нічого не росло. Та минув рік,
другий, а третьої весни на полосі, очищеній від корчів, з’явились перші сходи
густого жита. Об’їжджаючи землі, пан вирішив глянути на подаровану ниву, і очі
його на раз налилися кров’ю. «Так ось ти який, холопе, - процідив крізь зуби
він.- Як для себе, то он як обробив землю. Заберу її собі!»
Не
докумекати пану, що в землю потрібно вкласти любов, щоб вона відповідала
щедрістю.
Поле завжди
було трудним. І в обробіткові, і в охороні. Хоч і мовиться, що життя прожити –
не поле перейти, але коли людина від землі, від свого родовідного коріння, а не
тимчасовий гастролер, вона не може байдуже пройти тим полем, щоб не зняти
капелюха і низько вклонитися, не згадати, що воно окроплене потом і кров’ю
попередніх поколінь, що землю цю колись відвойовували у природи людські руки,
орали перелоги, угноювали, вирощували збіжжя, охороняли від нападників, ласих
на чуже, гнули на нього спину, аби дорідна нива повнозерно колосилася нам і
нашим нащадкам.
Отже, поле
перейти – значить, прочитати історію не одного покоління людей.
-
Діти,
у нас в гостях сьогодні жінка, яка все життя працювала на землі, дбала про неї
і доглядала, вирощуючи для своїх дітей, а потім внуків прекрасні дари осені.
Зустрічайте _______________________________
-
Розкажіть
нам, будь ласка, про те, якою була колись праця хлібороба, якими знаряддями
користувалися? Як поступово змінювалися умови праці?
( Розповідь гості про нелегку хліборобську працю,
знаряддя ручної праці, демонстрація цих знарядь. Становлення колгоспів то що…)
Вінцем хліборобської праці були жнива.
На друге серпня припадає релігійне свято Пророка Іллі, який виступає в кількох
іпостасях:
-
Відає
дощами та зливами: « Як прийде Ілля – наробить гнилля»
-
Розпоряджається
громами і блискавками, тому в народі його ще називають Громовержцем.
-
Є
опікуном кіп та збіжжя. «Куди махне
- жито росте. Жито, пшениця і
всяка пашниця.»
Ілля вважався найосновнішим оберігачем
усіх трьох етапів жнив –
зажинок, власне жнив
та обжинків. На Україні це свято збігається з останнім періодом жнив –
обжинками. З цього приводу казали: «На Іллі новий хліб на столі». Під час
зажинок , тобто початку жнив, господар, чи найстаріша жниця підв’язувала пучечок житостою червоною
стрічкою, оздобленою квітками, а вершок надломували, щоб колосся схилилося
долі, як подяка щедрій ниві. Цей пучок нагадував бороду, тому так і називали. При
цьому виконувалась пісня: «Ходе Ілля по межі, дивується бороді…» Зробивши
бороду в підніжжі клали окраєць хліба, дрібку солі, а вим’ятим зернятком з
кількох колосків засівали надзьобану серпом землю, примовляючи: «Сійся – родися
, жито, пшениця, всяка пашниця, краща, як торік!» Присутні зверталися із
словами подяки до сонця, неба, лану, добрих птахів, щоб не клювали зерна,
згадували духів покійних, котрі допомогли вчасно зібрати врожай. Господар става
навколішки і вклонявся на чотири боки, а всі примовляли: «Роди , Боже, на
всякого долю – бідного, багатого, вдовиці й сироті.»
Під час жнив невід’ємними помічниками
хліборобів були дотепи, жарти, а, головне, пісні, в яких оспівувалась праця,
величалось поле і трударі, висміювались
нероби і ледарі.
Учні 5 класу в національному вбранні виконують
українські народні пісні:
1. «Вийшли
в поле косарі»
2. «Дівка
Явдошка»
3. «Чи
не той то Омелько»
Дорослим у роботі
допомагали підлітки. Працювали і приспівували.
Учні 2 класу виконують пісню «А ми – колосочки»
Дітвора несла на
поле обід в вузликах. Дитячий фольклор теж відображує жнива, діти наслідували
своїх батьків, адже в ці дні все село від малого до великого жило обжинками.
Учні
3 класу виконують з пританцівкою пісню «
Як діждемо літа»
Сл.вчителя. А найменші в цей час гралися , доглядаючи, водночас,
гуси, чи іншу живність. Але й ігри були проникнуті шаною до хліба.
Першокласники
показують гру «Звідки сонце сходить?»
Сл.вчителя. І ось, нарешті, останній сніп. Його зодягають в жіночу сорочку,
роблять, так звану, бабу. Женці йдуть в село, несуть бабу господарю. Стомлені,
але радісні від завершеної праці, від усвідомлення її величі. Довкола лунають
величальні жниварські пісні.
Дорогі діти, сьогодні до нас завітав фольклорний колектив
Мигалківського будинку культури «Берегиня», двічі лауреати Всеукраїнського
конкурсу фольклорно – етнографічних колективів. Саме вони нам виконають
обрядові величальні пісні і покажуть, як це робили в старовину наші предки. ( Виступ гостей із старовинними обрядовими
піснями).
Інсценізація
свята ( фрагмент)
Учні хором промовляють:
«Сидить ворон на копі,
Дивується «бороді»,
Ой , чия ж то борода,
Сріблом – золотом обвита?
Ой, чуй, пані, чуй,
Вечеряти нам готуй…»
Учитель:
«Господарі, Які раніше пішли з поля, вже приготували вечерю.»
Учениця в ролі господині: « Просимо, просимо,
женчики! Просимо до господи!»
Господар
(учень) : «Заходьте та до столу сідайте. Чим багаті, тим і раді!»
Женці
( учні) заходять гуртом і хором промовляють:
« Ой
обжинки, наш господар, обжинки,
Дай
нам меду і наливки!
Несем
вам поклон ізо всіх сторон,
Із
гір, і з підгір’я на господарське подвір’я,
З
подвір’я до стодоли, зі стодоли до комори,
З
комори на нивоньку в щасливу годиноньку!»
Жнець вручає «бабу», жниця одягає на господаря вінок зі
словами:
«Котився
віночок по полю,
Просився
в господаря стодолу,
Пускай
, господарю, в стодолу,
Вже
я набувся у полі,
Вже
я у полі набувся,
Буйного
вітру начувся,
Ранньої
роси напився,
Я не
довго полежу,
Знов
у поле побіжу…»
Господиня
підносить женцям ( старійшині ) коровай.
Вони з поклоном приймають його. Господиня запрошує:
«Пригощайся, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко, і овес,
Щоб зібрався рід увесь.»
Женці
сідають на лави, господиня всіх частує шматками коровая. Учні виконують пісню
«Зеленеє жито, зелене» ( Вокальний ансамбль «Барви»).
Слова
учителя. Ось так завершувалось
свято хліборобів – обжинки. А в народній скарбниці залишилось не лише збіжжя, а
і чимало прислів’їв та приказок.
Учні
по черзі промовляють народні прислів’я:
1. Жнива кінчаються – осінь починається.
2. В цей день до обіду літо, а по обіді – осінь.
3. Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі – повісь роя на
гіллі.
4. До Іллі мужик купається, а після Іллі і на кущі не
сохне.
5. Ілля по полі копи лічить.
6. Коли жито дозріває до Іллі, то воно найкраще для
насіння.
Вчитель: А скільки в
народі прикмет…
« Цілий день сонячно – на недорід»
«До Іллі хмари ходять за вітром, по Іллі – проти вітру.»
«До Іллі дощ ходить за і проти вітру, а після Іллі тільки
за вітром.»
Народна традиція святкувати обжинки збереглася і в наші
дні. Але тепер це свято має свій колорит. Носить не релігійний характер, а
світський, громадянський. Адже і праця хлібороба стала іншою. Сучасні
сільськогосподарські підприємства обладнані сучасною спеціальною технікою та і
спосіб господарювання зовсім інший. Але,
як би там не було, вершиною хліборобської праці залишаються обжинки – свято
врожаю, свято хлібороба. Хочу закінчити нашу з вами зустріч словами
відомого українського поета Бориса
Олійника6
«Образу хліба вклонімося,
Сиріч – людині,
Високочолому сіятелю землі,
Істинно, люди, живемо не хлібом єдиним,
Істинно тим… коли маємо хліб на столі!»
Немає коментарів:
Дописати коментар