Сльозою скрапує живиця

Урок біології у 6 класі

Тема уроку: СЛЬОЗОЮ СКРАПУЄ ЖИВИЦЯ

Мета. Дати учням поняття про значення однієї із найпоширеніших рослин нашої місцевості – сосни. Продовжити вивчення українських національних традицій, ремесел та народної творчості з метою залучення дітей до відродження духовних багатств українського народу.

Обладнання: гербарій «Сосна звичайна», соснові гілки, колекція шишок, засоби праці для підсочки, побутові вироби з сосни, лаштунки сільської хати, бурштинові прикраси, живиця, оберемочок дров, декорація хати, українські рушники, комп’ютер, презентація «Охорона рослин Полісся», записи українських народних пісень.

Епіграф до уроку:

Зелений від сосни зимовий ліс

Запрошує в свої одвічні шати,

Щоб верес, мох, берізоньку пізнати,

Почути шум столітньої сосни,

Мої допитливі шкільні юннати.

Слово вчителя. Хай то буде хурделиця, чи рання провесінь, спекотливе літо, чи осінь хлюповиця, на околицях села нас неодмінно зустрічає королева поліського краю – сосна. Під ногами пружно, мовби ковзанка – гойдалка на застиглому озері, подушкує яглиця, десь на узбіччі кувалдить дятел, і над усім оцим – чистий, як сльоза, ледь-ледь терпкуватий запах хвої.

         Що не кажіть, а сосна в нашому краї – дерево  особливе. З неодмінно пов’язане життя поліщуків, їхня історія, побут. Тож давайте заглянемо хоч краєм ока в історію соснового бору. Понад 70 відсотків лісу Полісся припадає на соснові плантації. Та це й не дивно. Адже сосна – досить невибаглива рослина і добре пристосувалась до наших грунтово – кліматичних умов.

         Які ж ці умови?

Бесіда. Грунти бідні ( піски, супіски, дерново – підзолисті, місцями заболочені); зволоження нерівномірне; клімат помірний; освітлення достатнє. А сосна, якраз, дуже родючих грунтів не потребує ( чому?). Вона може рости і на відносно сухих місцях, і на заболочених завдяки пристосуванню кореневої системи ( пояснення). Любить світло. А умови після четвертинного зледеніння Стали значно суворіші. От і запанувала сосна в древлянських пралісах. У сприятливих умовах вона сягає30 – 40 м висоти і живе близько 350 – 400 років.

Біологічні особливості сосни.(Розповідь учителя.) Молоді гілки мають дрібні лускаті бурі листочки, у пазухах якихсидять дуже короткі пагони. На кожному з цих пагонів у сосни звичайної розвивається по два сизо – зелених голковидних листки, хвоїнки. Вони живуть 2-3 роки, а потім опадають разом з короткими пагонами, тому опалі хвоїнки з’єднані по дві. Хвоїнки дуже вузькі й довгі: зовні вони вкриті цупкою шкіркою, у якій відносно небагато продихів. Тому соснаекономно випаровує вологу й легко переносить засуху. Сосни добре ростуть на відкритих місцях, освітлених сонцем, і взимку не гинуть від висушування, хоч і зберігають  протягом усіх холодних місяців свої листки – хвоїнки.

         Характерною ознакою сосни є шишки. Цей витвір природи добре знайомий усім. У жовтувато – зелених шишках утворюється пилок, а на лусках коричневих шишок розвивається насіння, не вкрите плодом. Тому сосну відносять до голонасінних рослин.

         Значення сосни. Оспівана в піснях, опоетизована в легендах, вона завше була поруч з людським обійстям. За будь- якої пори сосновий бір слугував своєрідною коморою для сільських мешканців. Коли надходила глибока осінь і перший приморозок студив землю, бір одлунював людським гомоном. Усім селом сходилися люди, щоб заготовити глицю. Дорослі і діти нагрібали коп’яки опалої і за літо вистиглої глиці. Нею утеплювали хати, прикривали копці з картоплею, підстеляли худобі, палили в плиті.

         Узимку заготовляли на розпал сосновий сухостій. Серед бору людей підстерігали дятли та білки, для яких соснові зернята, приховані в пазухах шишок, були чи не головними харчами в зимову проголодь.

         Улітку та восени в сосняку рясніли маслюки, лисички, сироїжки, крадькувато визирали боровики. А на галявинах гордовито цебеніли мухомори, в старі часи єдиний засіб боротьби з надокучливими мухами.

         Травневої тихої днини жінки збирали з молодих шишок пилок, бо він «вельми помічний при багатьох хворобах». Для наших предків у давнину це були необхідні ліки: ними загоювали рани, спиняли кровотечу, припиняли загноювання  і навіть лікували сухоти.

         Пригадую, як моя бабуся лікувала поранену ратицю корови. Бідна худобина не могла вже й ходити. Нога розпухла. Тоді бабуся дістала полотняну торбину з сосновим пилком, засипала ним рану і через кілька днів тварина звелася на ноги.

А яке ж промислове значення сосни?

Розповіді учнів із заздалегідь підготовленими проектами.

Завод для пеньків. ( Проект №1)

Ще й досьогодні у багатьох селах околиці, або присілки називають смолянками, смолярнями, а їх мешканців – смолярами.

         Сировиною для промислу служать звичайнісінькі соснові пеньки.Чим довше в землі вистоюється пеньок, тим він цінніший. При перегонці деревини спочатку виділяється світло – жовта рідина  -  скипидар, а потім – смола. Третій продукт – деревне вугілля. Усі вони мають велике практичне значення. Із скипидару виготовляють лаки, фарби, розчинники, крем для взуття, каніфоль. Смолою обмащують підводні частини суден, канати, використовують у прокладанні доріг і т.д., а вугілля – це паливо для кузень, фільтрувальний матеріал, лікарський засіб (активоване вугілля) та інше.

         Тепер у Тетерівському лісгоспзазі залишилась одна смолокурня, хоч до війни їх було 10. І працює вона, як справжній лісовий санітар, переробляючи на цінний продукт соснові відходи.

Щоб мажі не рипіли. (Проект №2)

Одним із найпоширеніших промислів на Поліссі було дьогтярство. Дьоготь – це продукт сухої перегонки деревини, в’язка рідина темного з зеленуватим відтінком кольору. Власне, це березова смола, яку одержували з бересту (кори).Старий дьогтяр (так називали людей, що виробляли дьоготь) сказав:»Його не роблять, а женуть, але то вельми марудна справа». Ви спитаєте: «А до чого ж тут сосна?» Суху перегонку бересту проводили на сосновому полум’ї – палили соснові скіпки під посудиною з берестом.

         Праця дьогтярів була важкою і виснажливою. З ранньої весни до пізньої осені тривав сезон заготівлі сировини. Про мізерні заробітки стверджують народні прислів’я: «Розживсь, як на дьогті» чи «Що ти з нього хочеш - він же дьогтяр».

         Широко відоме іще одне прислів’я: «Ложка дьогтю зіпсує бочку меду». Усе ж цей продукт у народі мав великий попит: дьогтем обробляли кінську упряж (збрую), змащували шкіряне взуття, вози та мажі. Недаремно ж кажуть: «Не помажеш – не поїдеш…» Незамінним був дьоготь і в народній медицині: ним виводили глисти, гоїли рани, лікували шкірні захворювання, бородавки тощо.

Тепер на Україні дьогтьокурні збереглися лише в окремих лісгоспах. Зокрема, в Комарівському лісництві Тетерівського лісгоспзагу за сезон добувають лише півтори-дві тоннидьогтю. В інших же містях про цю древню професію іноді нагадує лише поширене на Поліссі прізвище Дегтяр.

         Сосновий сік – живиця, смола, липучка з давніх давен використовувалася людиною. Коли наші предки вели виснажливі війни з різними нападниками, то при захисті своїх фортець виливали розтоплену живицю на голови непрошених гостей. Використовували смолу при будівництві оборонних споруд. Ще й досі будівельна цінність сосни визначається вмістом живиці.

         А які чудові прикраси ми отримуємо із затверділої живиці – янтарю (бурштину).Полісся ще по іншому називають бурштиновий край. Великі поклади бурштину знайдені в Київській , Житомирській, Рівненській та Волинській областях. Старовинна легенда оповідає, що бурштинові  камінці – це сльози української дівчини Галі, яку розбійники прив’язали косами до сосни і спалили разом з деревом. На місті згарища було знайдено її сльози, що перетворилися в розсип бурштину.

( У виконанні вчительки, учнів, або в запису звучить пісня «Ой ти, Галю».)

         У Коростені Житомирської області є єдине в Україні спеціальне  підприємство по переробці живиці. Сьогодні у нас в гостях працівник лісового господарства.

-         Розкажіть нам , будь ласка, як одержують живицю і для чого? Чи не завдає це шкоди деревам? (Розповідь гостя).

Сосна в побуті. (Вчитель)Завітаймо на хвилинку в хатину поліського селянина.Все господарське начиння: клямки, завіси, гвіздочки, відра, стіл, лави,мисники, рогачі та палиці виготовлені з деревини, переважно соснової. Біля комина вішали лучник, пристрій для освітлення. Освітлювальним матеріалом була , переважно, соснова смолиста скіпка, яку заготовляли протягом літнього сезону. Це місце для наших предків було символом збереження родинного тепла. Запалювали сосновий посвіт восени, коли селяни зібрали врожай і засіяли ниву. Жар зберігали аж до весни. Соснові гілки були ще й своєрідним оберегом від нечистої сили. Чи не тому ще й досі на причілку нової хати вивішують соснову гілку? Недаремно кажуть: «Поліщук без сосни – що козак без коня. Сосна годує, лікує, одягає й оберігає». Мабуть, саме тому образ цієї рослини тісно пов’язаний з народним фольклором. Ось у таких рядках виказувався пошанівок сосні:

Ой у полі озеречко,

Там плавало відеречко –

Соснові клепки, дубове денце,

Не цурайся, моє серце…

Ой до бору, дружечки, до бору,

Рубайте сосну здорову,

Трощіте її дрібніше,

Щоб вона горіла ясніше…

Бувайте здорові, соснові пороги,

Де походили мої білі ноги.

Бувайте, бувайте та не забувайте

Мене, молодого, щораз споминайте.

         Сосна вважалася деревом життя. Дружки перед весіллям співали, розкішно прибираючи сосонку в хаті молодої. (Учні співають і водять хоровод, вбираючи сосну):

Ой привеземо сосну

Із Києва та до Канева

Та й поставимо сосну

Й у Києві та на камені…

Де ж ти, сосно, ізросла?

Тихим Дунаєм припливла…

Ой сосно, сосонко,

Чом ростеш так гонко?

Чом ростеш так гонко,

Чом шумиш так тонко?

Ой виросла сосна,

Будем робить кросна,

Тай будемо ткати,

Молодую вбирати.

-         А, можливо, хтось знає ще пісні про сосну? Давайте всі разом пригадаємо. (Учні виконують пісню «Горіла сосна, палала»).

-         Ось , бачите, з якою любов’ю оспівується ця поліська красуня.

Ми вже згадували про лікувальні якості сосни. Але це ще далеко не все. З молодих соснових пагонів можна готувати варення. Солодке, терпкувате варево – перший засіб від простуди. Відомо, що партизани лікувалися від цинги чаєм з хвої. Тепер із молодих гілок сосни одержують хвойний екстрат, що використовується у фармакології. Зі свіжої глиці виготовляють хвойно – вітамінне борошно для тваринництва.

     А яке чудодійне повітря в сосновому бору! Воно, ніби еліксир життя повертає здоров’я хворим, що лікуються в лісових санаторіях, бадьорить відпочиваючих.

Таке велике значення сосни в житті людей. А яка її роль у природі?

Сосновий ліс – домівка багатьох тварин. Захист для мохів, грибів, лишайників, багатьох квіткових рослин, які люблять світло. Насіння – їжа для птахів, білок. А ще хочеться згадати про те, що сосновий ліс завжди був помічником – оборонцем жителів Полісся від нападників. Це було і в сиву давнину, коли селяни ховалися від монголо-татарської навали в лісових хащах, і за часів нападу німецько - фашистських загарбників, коли ліс став притулком і оборонним місцем для партизанів.

На цьому можна було б і завершити оду сосні, якби не одна обставина. Хто з вас не зустрічав веселих товариств у гостинному лісі недільного, чи святкового дня? А чи завжди ці люди були вдячні природі? Ні, звичайно! Свідченням цього є залишені на корі дерев «освідчення» в коханні і клятви у довічній дружбі, розкидані папірці та бляшанки, зламані молоді деревця, а місцями і згарища. Тож давайте будемо милосердними до природи, подумаймо про майбутнє нашої землі та її зеленого вбрання, а, заодно, й подбаймо про наших нащадків (Демонструється фрагмент відеофільму «Охорона рослин»)

         Багато ще можна розповідати про сосну. Ну, хоча б, згадаймо те, що й папір, яким ми користуємося, дарує нам її деревина. Така вона багата і щедра – королева Полісся. Та чи можна все охопити в одній розповіді? Хтось із дослідників навіть пропонував утрадиційнити бурштиновий наш край емблемою вічнозеленого дерева. Безсумнівно, в цьому э певний сенс: сосна справді заслужила такого пошанівку!